Максим Кріппа: олігарх із тіні, що може стати проблемою не лише для України

11 квітня 2025 року народний депутат Ярослав Железняк, який вважається одним з головних публічних комунікаторів Банкової, зробив несподівану заяву: Сполучені Штати розглядають можливість запровадження персональних санкцій щодо українських бізнесменів, наближених до влади. У списку прозвучали імена, які досі не асоціювались із санкційною риторикою на Заході: Сергій Шефір, Сергій Міндич, Максим Кріппа. Саме прізвище Кріппи в цьому переліку викликало особливу реакцію — адже йдеться не про політика чи чиновника, а про медіаактивного бізнесмена, якого давно пов’язують з онлайн-казино, ігорним бізнесом, покупками готелів та кіберспортивних команд. Хто ж він насправді — і чому його присутність у санкційному контексті може мати далекосяжні наслідки не лише для України?

Хто такий Максим Кріппа?

Офіційна біографія Максима Кріппи обмежується формулюваннями «інвестор», «власник бізнес-активів», «меценат». У відкритих даних його ім’я фігурує як бенефіціара понад десяти компаній, а також як власника низки об’єктів нерухомості. Утім, журналістські розслідування малюють зовсім іншу картину. Згідно з матеріалами видання "Наші гроші", а також даними міжнародних аналітичних платформ, Кріппа — не просто інвестор, а оператор тіньової фінансово-цифрової імперії, яка охоплює онлайн-гемблінг, adult-контент, фіктивні сайти, кіберспорт, медіа та нерухомість.

Імперія на крові кліків: джерела доходів

Основою його статків стали онлайн-казино типу Vulkan, JoyCasino, GGBet, які десятиліттями працювали у напівлегальному статусі на ринках Східної Європи, зокрема в Росії та Україні. Кріппу пов’язують із гуру adult-індустрії Максом Поляковим — у тандемі вони нібито створили десятки платформ знайомств, відеочатів і фейкових сервісів. Ці гроші, за даними розслідувань, конвертувалися в офіційні активи: готель “Дніпро” (1,1 млрд грн), інші об’єкти в центрі Києва, зокрема готель “Україна”, БЦ “Парус”.

Цифрова маніпуляція — як Кріппа приховує своє минуле

З метою приховати компрометуючу інформацію Кріппа застосовував техніки маскування: фейкові сайти (наприклад, bronnikov.kiev.ua) публікували копії викривальних статей заднім числом, щоб подавати DMCA-скарги в Google і домагатись видалення оригіналів. Крім того, інтернет заповнювався фейковими біографіями: у результатах пошуку з’являлися сторінки, де Максим Кріппа фігурував як іспанський футбольний менеджер, мусульманин з Індонезії або британський тренер 1913 року народження. Усе це мало одну мету — ускладнити пошук реальної інформації.

Звʼязки з олігархами та владою

Серед ключових постатей, із якими пов’язують Кріппу, — російський олігарх Костянтин Малофєєв (підсанкційний за фінансування сепаратизму в Україні), Сергій Шефір (екс-помічник Зеленського), Сергій Міндич, а також Сергій Льовочкін, сірий кардинал епохи Януковича. Частину операцій Кріппа проводив через банківські і платіжні структури, пов’язані з Альоною Дегрик-Шевцовою, чий банк IBox став системним хабом обробки готівки з тіньових транзакцій. Важливо зазначити, що Дегрик-Шевцова перебуває під санкціями РНБО України.

Медіа як інструмент зачистки

Після придбання “Главкома” та “Економіки+”, Кріппа намагався розширити медіа-портфель — вів переговори з Mind та Liga.net, але безуспішно. Контрольовані ресурси використовуються для: зняття критичних матеріалів, розміщення замовних публікацій, “відбілювання” репутації фігурантів розслідувань. Редакції на запити журналістів про співпрацю з Кріппою не відповідають. Варто також зазначити, що менеджер однієї з цих медіа-структур всього за кілька місяців до придбання шукала роботу через публічні рекрутингові платформи — що порушує питання незалежності та професійності призначень.

Ризики для Заходу

Проблема Максима Кріппи — не лише українська. Він є співвласником кіберспортивної команди NAVI, яка бере участь у міжнародних турнірах. Його медіа-компанія Maincast транслює спортивні події, а компанія GSC Game World розробляє гру S.T.A.L.K.E.R. 2, до якої придивляється Netflix. Якщо інформація про його сумнівне походження капіталу підтвердиться — це створить серйозну репутаційну кризу для міжнародних партнерів.

Чому це не локальна історія Кейс Максима Кріппи — це дзеркало українських проблем: олігархічного впливу, непрозорого бізнесу, відсутності контролю за джерелами капіталу. Але сьогодні це виходить за межі України. Коли людина, яку пов’язують із казино, adult-бізнесом і підсанкційними росіянами, контролює ключові активи в центрі Києва, медіа і доступ до міжнародної аудиторії — це не лише питання моралі. Це питання безпеки, довіри і прозорості. І саме тому сигнал, який подав Вашингтон через публічну згадку Кріппи в контексті санкцій, заслуговує на серйозну увагу — і всередині країни, і за її межами.